Хто на сайті

На даний момент 92 гостей на сайті

Лічильник відвідувань

Flag Counter

Банер
Про стан травматизму, охорони праці та промислової безпеки на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства
Вівторок, 09 серпня 2016 12:00

Невід’ємною складовою державної політики в сфері промислової безпеки та охорони праці є створення умов праці для людини за принципом пріоритетності її життя та здоров’я. Незважаючи на зусилля, що докладають країни світового співтовариства задля поліпшення умов і безпеки праці на виробництві, докорінного перелому в цій сфері ще не відбулося.

Актуальними завданнями в сфері промислової безпеки та охорони праці на сьогодні в Україні є:

  • посилення відповідальності роботодавців за підвищення дієвості та ефективності управління охороною праці на виробництві;
  • посилення мотивації до безпечної праці, стимулювання за зменшення ризику травмування та профзахворюваності на виробництві;
  • посилення уваги до безпеки працівників, які частіше наражаються на ризик нещасного випадку з багатьох причин (відсутність професійного досвіду, нерозуміння небезпеки на робочому місці, аварійних ситуацій, недостатній рівень навчання з питань безпеки та гігієни праці тощо);
  • боротьба з приховуванням нещасних випадків на виробництві.

Рівні виробничого травматизму і професійної захворюваності є основними показниками стану охорони праці в тій чи іншій сфері економічної діяльності, регіоні і в цілому в державі.

Нинішній його стан в державі оцінюється як критичний. Не дивлячись на щорічну оптимістичну динаміку зниження кількості нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за даними Держпраці, рівень травматизму на виробництві  в Україні,  залишається високим.

Серед багатьох факторів,  які зумовлюють такий стан, можна виділити такі основні:

1.        Незадовільні умови праці, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, у яких в Україні працює понад 1 млн. працівників.

Кількість  працівників, зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, становить: у добувній промисловості 71,3% від загальної кількості працюючих; на виробництві коксу та продуктів нафтопереробки – 59,0%; готових металевих виробів, крім машин і устаткування – 52,8%; на виробництві хімічних речовин і хімічної продукції – 41,0%; в промисловості – 35,8%; у постачанні електроенергії, газу, пару та кондиційованого повітря – 33,0%.

Особливо складна ситуація з умовами праці відмічається на підприємствах приватної форми власності, малого та середнього бізнесу та індивідуальної зайнятості.

2. Надзвичайно великі обсяги тіньової занятості – понад 4 млн. працівників, які працюють без офіційного оформлення трудових відносин з роботодавцем.

Цей сектор не охоплений державним наглядом у сфері праці та охорони праці. Саме в ньому відбувається масове приховування нещасних випадків на виробництві, в результаті чого Україна має чи не найгірше у світі співвідношення кількості загиблих на виробництві до загальної кількості потерпілих від нещасних випадків на виробництві (в середньому за останні роки 1 до 12), в той час коли в країнах Євросоюзу цей показник  коливається 1 до 150 - 1 до 1000.

Це означає, що понад 4 мільйони працівників не можуть бути захищені системою охорони праці, тисячі потерпілих і членів їх сімей (у разі смерті працівника внаслідок травми чи професійного захворювання) не отримують належного відшкодування заподіяної шкоди в результаті зазначених випадків.

3. Наявність значних недоліків у: виконанні державної політики (законодавства) з охорони праці; формуванні державної системи управління охороною праці як в окремих галузях економіки так і в адміністративно-територіальних одиницях України; запровадженні економічних методів стимулювання роботодавців щодо попередження настання нещасних випадків на виробництві; виконанні центральними органами виконавчої влади і роботодавцями вимог законодавства з охорони праці та фінансуванні заходів і засобів з охорони праці, перелік яких, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р.  № 994.        

                            На сьогоднішній час статистика виробничого травматизму невтішна і спонукає до аналізу причин, які в більшості є типовими для багатьох галузей народногосподарського комплексу: фізична зношеність виробничого обладнання; використання морально застарілого устаткування, машин, механізмів, зниження фахового рівня працівників внаслідок розвалу системи професійно-технічної освіти, відтік кваліфікованих працівників тощо.

У 2015 році в Україні було травмовано 4260 осіб, у 2014 році – 6318 (- 2058 осіб), у тому числі зі смертельним наслідком 375 осіб, у 2014 році – 548 (- 173 особи).

Найбільше працівників було травмовано у соціально-культурній сфері та торгівлі – 898, з них 64 смертельно, у вугільній промисловості – 742, з них 19 смертельно, в агропромисловому комплексі – 602, з них 84 смертельно.

На підприємствах, установах і організаціях Вінницької області у 2015 році травмовано 178 осіб, у 2014 – 216 (- 38 осіб), у тому числі зі смертельним наслідком 15 осіб, у 2014 – 17 (- 2 особи).

Основними подіями, що призводять до травмування і загибелі працівників внаслідок настання нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, є: падіння потерпілого; падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту, дія предметів, що розлітаються; дорожньо-транспортні пригоди;  падіння потерпілого з висоти.

Ці п’ять видів подій викликали травмування майже 72,2% працівників, а загибель – майже 62,8% працівників при настанні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом.

Основними причинами настання нещасних випадків на виробництві в Україні є: організаційні, які, в середньому, призводять до травмування 70,9% працівників, а до загибелі – 58,8; технічні,  відповідно 13,2% і 17,9 %; психофізіологічні, які викликали травмування 3,3% працівників, а загибель – 8,5% та інші (крім організаційних, технічних та психофізіологічних) причини, які призвели до травмування 13,2%, а загибелі – 14,5% працівників.

Показники рівнів виробничого травматизму серед працівників підприємств окремих видів економічної діяльності відрізняються між собою у декілька разів (а по окремим показникам – у десятки разів).

Ситуація з безпекою праці, рівнем виробничого травматизму, особливо з смертельними і тяжкими наслідками на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства незадовільна та викликає велику стурбованість. Стан охорони праці на виробництві залишається недостатнім, а на багатьох  підприємствах навіть погіршується.

Щороку із настанням весняно-літнього періоду в Україні відбувається  різке зростання рівня виробничого травматизму, у тому числі зі смертельним наслідком, на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства під час виконання робіт підвищеної небезпеки у колодязях, замкненому просторі та інших спорудах водопровідно-каналізаційного господарства.

Так, у 2015 році в Україні на підприємствах житлово-комунального господарства було травмовано 141 працівника, у 2014 – 171 (-30 осіб), з них  14 зі смертельним наслідком, у 2014 – 9 (+5 осіб).

19.05.2015 року у Новотроїцькому житлово-комунальному підприємстві Херсонської області при перевірці об’єктів підприємства головним інженером у приймальному відділенні КНС було виявлено без ознак життя двох чоловіків: працівника підприємства та сторонню особу. Смерть настала від отруєння токсичними газами.

02.06.2015 року у Новотроїцькому житлово-комунальному підприємстві Херсонської області при виконанні робіт з прочищення каналізації у вигрібної ямі приватного будинку загинув працівник підприємства та двоє жителів приватного будинку. За попередніми даними смерть настала від отруєння токсичними газами.

Причинами зазначених нещасних випадків стали:

незадовільна організація робіт підвищеної небезпеки, у тому числі газонебезпечних робіт відповідальними особами підприємства;

не проведення приладової перевірки повітряного середовища перед виконанням газонебезпечних робіт;

виконання робіт без засобів індивідуального захисту;

допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки осіб, які не мали відповідної кваліфікації;

недодержання працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

У 2013 році на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства Вінницької області було травмовано 3 працівника, у 2014 році – 4, у 2015 році та І кварталі 2016 року нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом не було.  
Хочу нагадати про груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком, що стався 28 вересня 2011 року у ДП «Крижопільводоканал» КП «Вінницяоблводоканал», внаслідок якого загинув майстер і слюсар АВР. 

Причини нещасного випадку: виконання робіт в загазованому колодязі без використання запобіжних поясів та ізолюючих протигазів (за їх наявності); порушення технологічного процесу прочистки та промивки каналізаційної мережі – виконання робіт в колодязі без попереднього виявлення загазованості колодязя, без видалення газу з колодязя, без постійного нагнітання повітря в колодязь; відсутність контролю за дотриманням вимог правил і норм безпеки.

Проаналізувавши обставини, за яких стався цей нещасний випадок можна зробити висновки, що:

- відповідальні за проведення газонебезпечних робіт, які повинні забезпечити правильність і повноту прийнятих заходів безпеки, технічне керівництво роботою та дотриманням працюючими заходів безпеки самі порушують вимоги безпеки;

- службами охорони праці не здійснюється контроль за організацією та проведенням газонебезпечних робіт, а в інструкціях з організації та безпечного проведення газонебезпечних робіт не зазначена система контролю та форма участі в ньому служби охорони праці;   

 -  проведення учбово-тренувальних занять на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства з імітацією аварій і рятувальних робіт, носить формальний характер або такі заняття взагалі не проводяться. І як наслідок, персонал не готовий до виникнення реальних аварійних ситуацій, які потребують виконання рятувальних робіт.

З метою недопущення випадків травматизму та виникнення аварій пропонуємо суб’єктам господарювання усіх форм власності:

1.1.               Забезпечити здійснення постійного контролю за дотриманнями працівниками вимог охорони праці, пожежної безпеки, а також трудової та виробничої дисципліни.

1.2.               Не допускати до виконання робіт працівників, які не пройшли в установленому порядку медичних оглядів, навчання, інструктажів і перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки.

1.3.               Забезпечити ефективну та безперебійну роботу систем вентиляції та кондиціювання повітря на робочих місцях.

1.4.               Не допускати виконання робіт у замкнених просторах без постійного контролю в них повітряного середовища, без засобів колективного та індивідуального захисту.

1.5.               Максимально обмежити виконання робіт працівниками на відкритому повітрі, а також тих робіт, які пов’язані з переміщенням між віддаленими виробничими об’єктами тощо.


1.6.               Обладнати місця відпочинку працівників, що виконують роботи на відкритому повітрі, забезпечивши їх необхідною кількістю питної води та медичними засобами щодо надання допомоги від сонячного і теплового удару.

 

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не зазначено інше